Олександр Чижевський: "Вішаю бутси на цвях"

За останні півроку центральний оборонець «Закарпаття», легендарний український футболіст Олександр Чижевський лише одного разу вийшов на поле в матчі вітчизняної прем'єр-ліги. Про це, виліт його команди до першого дивізіону, а також про плани на майбутнє Олександр Арсенійович розповів «УФ».

- Олександре, мушу розпочати з, очевидно, не надто скромного запитання: то чи маєте ви намір продовжити свою професійну кар'єру і наступного сезону?

—Ні. Як-то кажуть, я вішаю бутси на цвях. Уже награвся. Влітку стаю повноправним помічником головного тренера.

—Це остаточне рішення?

—Безумовно. Зі всіма дорогими мені людьми я це обговорив.

—Тепер буду ще нескромнішим: навесні ви практично не грали за основний склад, навіть більше: не завжди ваше ім'я ми бачили навіть у заявці «Закарпаття» — то це в аутсайдера прем'єр-ліги така конкуренція? Чи Ігор Гамула вам пояснював таку свою політику? Образа на нього зосталася?

—Справа зовсім в іншому. Ще взимку я вирішив потроху готуватися до завершення ігрової кар'єри та початку тренерської. Себто, в другому колі я був швидше помічником Гамули, а мій вихід у матчі з «Шахтарем» мав характер вимушеної необхідності. Взагалі, на моїй позиції грали непогані футболісти (Малигін і Болохан), лінія захисту в «Закарпатті» була найсильнішою.

—Погоджуюся: пропускали ви небагато. Проблеми були в атакувальній ланці команди. Чому ж узимку клуб не підсилився, не придбав хорошого півоборонця й форварда?

—У нас нормальне фінансування, просто ми не можемо дозволити собі купувати дорогих гравців. У нас інша селекційна політика.

—Кажете, нормальне фінансування... А добиратися на матчі в автобусі — це теж нормально? Я собі уявляю цю мальовничу мандрівку: з Ужгорода до Луганська на «Ікарусі»!

—Це не зовсім правда. На далекі відстані ми їздили поїздами та добиралися літаком. На автобусі — туди, де ближче.

—Наприклад, у Київ, на матч із «Арсеналом».

-Ну...

—Давайте підійдемо до найболючішого питання — виліт ужгородської команди з прем'єр-ліги. Більшість фахівців і журналістів схиляються до того, що цей факт відображає реальну розстановку сил. Не відвідувало відчуття, мовляв, ось випускали б мене на поле — бути «синьо-жовтим» у когорті наших елітних команд і наступного сезону?

—Я повторюся, що вже на той момент був більше тренером. Вилетіли ми через проблеми в атаці й тому, що недобрали багато «своїх» (зокрема, домашніх) очок — із «Зорею», «Оболонню» та запорізьким «Металургом».

—Найпам'ятніший для «Закарпаття» матч у першості-2009/10 в Ужгороді проти «Динамо». Ваше ім'я не внесли до заявки, проте на стадіоні «Авангард», підозрюю, ви були. Які враження від тієї несподіваної перемоги?

—Та дуже приємні враження. Просто зіграв той поєдинок із нами злий жарт: багато хлопців опісля нього чи то втомилися, чи то уявили себе великими майстрами, ось і почали ми регулярно програвати.

—Отож, ви вже тренер. Залишаєтеся в Ужгороді — допомагати Гамулі?

—Так, виводитимемо закарпатців до прем'єр-ліги.