Национальная сборная Украины - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.
Контрольний матч. Україна - Австрія 2:1. ГРАмота пропала
Львів залишається щасливим містом для збірної України
Львів. Стадион "Арена Львів"
Україна - Австрія 2:1
Голи: Милевський 18, Девич 90+2 - Кучер 71 (авт.)
Украина: Дикань, Федецький (Бутко, 46), Кучер, Ракицький, Селін, Тимощук, Ротань (Гармаш, 46), Алієв (Девич, 74), Ярмоленко (Гусев, 64), Конополянка (Назаренко, 86), Мілевський (Шевченко, 56)
Австрія: Алмер, Шимель, Погатець, Фухс, Іваншиц, Арнаутович, Алаба, Гарник (Кавлак, 60), Баумгартлінгер, Предль, Янко
Попередження: Федецький 32, Кучер 54, Ракицький 67, Кучер 80 - Янко 54, Арнаутович 80
Удаления: Кучер 80
«Сємкі є?» - таким несподіваним запитанням мене шокував не пацан з району, а серйозний стюард. Ось що значить жовта майка. Тільки-но її одягнув, одразу відчуваєш себе лідером. «Нема» - відповів я. «Прошу проходити» - хлопець, який не любить «гризти сємкі», показав куди йти далі. Уболівальникам вірили на слово, особливо не обшукували. Мабуть, думали, що все заборонене неодмінно зачепиться за турнікети, такі самі, які заблокувалися кілька днів тому в Києві. Я ледь у них втиснувся. А в моїх знайомих з пивнішими животами, очевидно, виникли проблеми. «Добрий вечір!» - молода дівчина у такій же жовтій накидці подивилася на акредитацію і показала рукою, куди мені йти. Ось і він – стадіон «Арена Львів», який нарешті відкрився по-справжньому. Без концертів, феєрверків та іншого гламуру. Непривітний ззовні, він просто змушує милуватися собою всередині. Прекрасна акустика, ідеальна оглядність поля з будь-якого сектора, чисті туалети (принаймні, перед початком матчу), достатня кількість фаст-фудів з телеекранами, а також привітні міліціонери та стюарди на входах. Стадіон виглядає великим і компактним водночас. Мені він нагадав дортмундський «Сігнал Ідуна Парк», з такими ж вертикальними трибунами. Правда, «німець» утричі більший. Наш же хоч і менший, але наш.
Чи не єдиним мінусом, але таким, що перекриває багато плюсів, є розташування стадіону. Добиратися до нього, скажімо, з центру міста треба довго і нудно. За дві години до матчу корки сягали мінімум п’яти кілометрів. Для тих, хто добирався на футбол громадським транспортом, треба було ще добрих півгодини йти по навколостадіонних лабіринтах.
Якщо мова вже зайшла про мінуси, то можна звернути увагу і на стан газону. Він далекий від ідеалу. Цікаво, чи консультувалось керівництво нового стадіону з карпатівськими спеціалістами-агрономами? Не секрет, що трава на «Україні» одна з кращих в чемпіонаті. Вирощують її, до речі, не в Словаччині, як це зробили спеціально для «Арени Львів», а в одному з райцентрів Львівщини. Невже хтось справді думав, що словаки знають краще про те, яка саме трава буде ідеальною для львівського клімату? Ми вже маємо приклади того, як газон псує настрій і гравцям, і уболівальникам. У Дніпропетровську на газон плюють (і в прямому, і в переносному значенні) навіть самі гравці «Дніпра». А в Познані, за останні півтора роки, газон змінили вже уп’яте. Не приживається трава і все тут. Під час україно-австрійських єдиноборств з-під бутсів газон летів шматками. Чи це від того, що перша гра, чи то від того, що сніг пішов – наразі сказати важко. Ймовірно, що цьогоріч на цьому полі більше матчів не буде, тож молода трава чекає на свою першу українську зиму. А там побачимо. Це так по-українськи…
З вішаками закінчили, переходимо до театру. Олег Блохін зробив кілька змін, порівняно з матчем проти Німеччини. Так Дікань замінив Рибку у воротах, праворуч прогнозовано розташувався Федецький, у центрі оборони Ракіцький та Кучер, Селін – ліворуч. У середині поля Україна грала з трикутником Тимощук – Ротань – Алієв. Пару вінгерів склали Ярмоленко та Коноплянка; єдиним номінальним форвардом був Мілевський.
Альмер захищав ворота збірної Австрії, на флангах оборони грали Фукс та Шімер, у центрі Погатець і Прьодль. Дуже непогано в ігрову модель Коллера вписався Давід Алаба – опорник «Баварії». Мабуть, він, а також Янко, були найкращими у цій грі. Разом з Алабою у центрі поля діяв Баумгартлінгер, трохи вище розташувалися Іваншіц, Арнаутовіч та Гарнік, попереду – капітан Янко.
Почали українці кепсько. Незважаючи на статус господаря, м’яч практично не тримався у їхніх ногах, а відсоток браку просто зашкалював. Не розуміючи що діється, стадіон почав свистіти і вимагати град голів. Але про які атаки можна було говорити, коли наша збірна центр поля переходила не часто, а якщо і переходила, то одразу ж треба було повертатися назад. Тож замість граду голів, уболівальники отримали пісний сніг, який повільно опускався на зелений газон. Австрія на початку виглядала куди цікавіше за свого суперника. І справа тут не в вищому рівні майстерності. Просто «червоно-білі» агресивніше діяти у відборі м’яча, постійно і масовано пресингували хавбеків України. Трохи здивувала і тактика Марселя Коллера. Австрія грала з відкритими картами: на атаку. Очевидно, новий коуч знав, що українців виснажили сусіди Австрії, знав, що команда Блохіна не буде свіжою. Задумано так було чи ні, але атакували гості через зону Артема Федецького. Причому атакували масовано. Ясно, що одному йому втримати усіх було не просто, а підтримка від Ярмоленка була не систематичною. Десь Артем програвав позиційно, десь був змушений фолити. Але все ж відчувалося, що йому необхідна допомога. Бо у Селіна, для прикладу, такої необхідності не було. Права бровка австрійців була неактивною що до перерви, що після неї. Заміна Олега Блохіна проблему не вирішила. Бутко, який вийшов замість Федецького, також губив позицію і не зміг стримати Фукса у моменті, коли Австрія зрівняла рахунок.
Все ж першими забили українці. Але цікавий епізод мав місце за кілька хвилин до голу Мілевського. Алієв отримав м’яча у центрі поля і проігнорував чи просто не бачив, як Коноплянка махає йому руками, показуючи, що готовий отримати передачу. Алієв, натомість, вперто шукав попереду відомого кого, чекаючи, поки він зручно розташується під захисниками. Ясно, що на цьому момент і скінчився. Коноплянка ж не пошкодував м’яча для Алієва, який виконав елементарний простріл у штрафний. Мілевський швидше зорієнтувався, в один дотик переправив м’яча у ворота і став першим автором забитого м’яча на новій арені. По суті, це була перша продумана і логічна атака.
Після цього збірна знову ж таки відійшла назад, сподіваючись на нові контратаки. І вони були, але забити гол чи заробити пенальті не вдалося. Мілевський більше сподівався на друге, аніж на перше і варто сказати, що мав усі підстави. Швидше за все, суперник таки скосив форварда, аніж той упав сам. Але норвезький арбітр Свен Моєн, який, до речі, відпрацював дуже неоднозначно, падіння Мілевського проігнорував.
У відповідь Австрія тричі стріляє по воротах Діканя. В усіх випадках недопрацювали флангові та центральні оборонці і опорники: Янко, перебуваючи спиною до воріт, вигравав повітря, скидав партнеру під удар і ті одразу ж били. Так робили Арнаутовіч, Алаба та Баумгартлінгер, але з точністю у них не складалося.
У перерві Олег Блохін вирішив реанімувати гру своєї команди двома замінами. Окрім Бутка на поле вийшов Гармаш. Але гра все-одно не йшла, так само, як і не росла трава в Познані. А що треба робити, коли в українців не йде гра? Правильно, треба робити те, що ми вміємо найкраще – боротися. Австрійці ж вирішили, що краще зіграти оригінально та несподівано – більше користі буде, ніж як гризти газон. Точна передача на Янко, який спокійно приймає м’яча в оточенні двох центрбеків, так само спокійно позбувається їхньої опіки і б’є. На наше щастя, пробив він нехитро, але й Дікань розібрався в епізоді на п’ять з плюсом.
Такий стан речей, очевидно, почав виводити Кучера з рівноваги. За кілька хвилин той же Янко звалив нашого оборонця, після чого Кучер спробував випросити в арбітра червону картку для незручного форварда. Але норвезький рефері показав обом по жовтій: Янко за грубощі, Кучеру за те, що він не актор. Ще більше рознервував Кучера нічийний рахунок і ймовірність того, що саме його прізвище може з’явитися на табло. Фукс безперешкодно продерся по лівому флангу, звідки виконав точну подачу на голову тому ж Янко. Дікань не встигав накрити форварда, тому і не завадив йому пробити головою у напрямку дальньої штанги. Хто останній торкнувся м’яча – Арнаутовіч чи Кучер вже не так і важливо. Головне те, що рахунок зрівнявся, а це у плани України аж ніяк не входило. Ще більше не входила в плани гра в меншості. Але десь здається, що Кучер своїми вчинками вирішив просто завести партнерів і змусити їх активніше провести завершальні хвилини. Пожертвувати собою заради результату – це так альтруїстично…
А якщо без жартів, то Кучер, звісно, зробив дурницю. Арнаутовіч свою жовту і так би заробив – він грубо зіграв проти Ракіцького. Але для чого захисник «Шахтаря» пішов штовхати суперника, який його навіть не рухав – це важко пояснити і ще важче зрозуміти. У товариських матчах не часто побачиш вилучення, але арбітру вже нічого не залишалося. Невдовзі, компанію Кучеру в роздягальні міг скласти і той самий Ракіцький. Він доволі агресивно пішов у підкат, а потім ще й емоційно доводив судді, що «там нічого не було». От було б весело, якби Україна залишилася з одним Тимощуком у центрі оборони… Але суддя з Норвегії все ж вирішив не псувати свято львів’янам, напевно, атмосфера вразила і його. Особливо після того, як уболівальники встали, зняли шапки і почали вдруге співати гімн. Оце було видовище…
І, не виключено, що саме гімн, а також заклик «До кінця!» таки надихнув команду Блохіна на подвиг. Організували його троє найсвіжіших гравців – Назаренко, Гусєв та Девіч. Гол, забитий на 92-ій хвилині практично нічим не відрізнявся від голу Мілевського. Та сама комбінація, той самий удар. Непогана домашня заготовка, яку треба розвивати та вдосконалювати. Що тут говорити? Не зважаючи на невиразну гру, помилки та інші негативи, про які вже й згадувати не хочеться, збірна в останні хвилини таки по-справжньому зібралася. За це їй браво, респект та інші почесті. Ну, і негоже було псувати Львову статистику. 7 матчів – 7 перемог, ще якесь місто може похвалитися таким показником?
Популярное сейчас
-
Футболист Динамо открыл премиум фитнес-клуб. Ира Морозюк, Милевский и Ярмоленко были на открытии. ФОТО
-
Еще три страны прекратили борьбу в еврокубках 2023/24. Активными остаются семь Ассоциаций
-
Таблица коэффициентов. Греция ушла в отрыв от Украины, Боруссия угрожает позициям Шахтера
-
Шевченко, Ребров, Михайленко и Павлов посетили матч Металлист 1925 - Днепр-1. ФОТО
-
Лидер Атлетико поддерживает феноменальную форму благодаря "диете пещерного человека". Как это?
-
Красотка дня. Невероятная жена одного из лидеров Барселони Марка-Андре Тер Штегена. ФОТО
Комментарии 737