Цими днями минуло 70 років з початку Другої світової війни. Сумнозвісний пакт Молотова-Ріббентропа перекроїв політичну карту Європи. Першою жертвою воєнних дій стала Польща, куди на той час входила Західна Україна. Незавершеними залишилися чемпіонат та кубок країни з футболу. В обох турнірах західноукраїнські клуби перебували на провідних ролях.
Львівську «Погонь», єдиного представника регіону у Польській державній лізі, війна застала на третій сходинці турнірної таблиці. За п’ять турів до фінішу львів’яни двома очками поступалися лідеру – хожувському «Руху» (18 очок). 16 залікових пунктів було також у краківської «Вісли». На п’яти лідерам наступали інші колективи. Першу і восьму команду чемпіонату розділяло лише вісім пунктів. Всього у чемпіонаті грало 10 клубів.
Справжнім відкриттям сезону-1939 став дрогобицький «Юнак». Спочатку клуб відсвяткував перемогу у львівській окружній лізі. Згодом виграв груповий турнір з переможцями сусідніх ліг, залишивши позаду «Домб» з Катовіц, станіславівську «Гурку» і Поліційний клуб спортовий з Луцька. У фінальному турнірі за вхід до державної ліги «Юнаку» протистояли «Шльонськ» з Свєнтохловіц, «Смігли» з Вільно (нині Вільнюс) і познанська «Легія». Зіграли тільки по два поєдинки з шести…
До фіналу Кубка Президента Республіки Польщі (аналог кубка країни) сенсаційно вийшла команда Станіславова (нині Івано-Франківськ). Розігрували трофей збірні округів. На старт вийшло 14 колективів. У першому раунді були звільнені від гри фіналісти попередніх змагань – Львів і Краків (львів’яни перемогли – 5:1).
Станіславів (саме так називалося місто, назва Станіслав стала використовуватися після вересня 1939 р.) в 1/8 фіналу приймав Люблін. На радість більш як 2 000 уболівальників господарі перемогли – 3:1. А от ще один представник заходу сучасної України – команда Волині була розбита в Луцьку (тут зібралося 3 000 глядачів) варшав’янами – 1:5.
В чвертьфіналі до Станіславова завітав впевнений у своїй перевазі Львів. Три гравці львівської «репрезентації» входили до складу національної збірної, учасниці чемпіонату світу 1938 р. На загальний подив перший тайм завершився впевненою перемогою господарів – 3:1. По перерві вони лише наростили свою перевагу – 5:2. За матчем на боїску Каси Ощадності (нині стадіон «Рух») спостерігали майже 3 000 уболівальників.
У півфіналі на Станіславів очікував неблизький вояж у Вільно. Центральна преса стверджувала, що перевага власного поля мала бути на боці станіславівців, та вони з якихось причин погодилися зіграти у гостях. Підсумок віленського матчу названо сенсацією державного масштабу – команда з «кресів», себто окраїни (станіславівське воєводство знаходилося на крайньому півдні Польщі) перемогла з рахунком 1:0.
Фінальний матч з Познанню було призначено на 5 листопада. Як писала станіславівська преса, він мав стати найвидатнішою подією в історії місцевого спорту. Не судилося… Поєдинок місцевої «Ревери» з львівською «Погонню» 27 серпня підвів риску під польським періодом нашого футболу. Наприкінці поєдинку після появи на стадіоні гінця арену стали масово полишати військові – це були перші ознаки близької війни…
Архив новостей
04.09.09 23:09