Кому потрібен такий футбол?

Те, що поїздка в Сімферополь на матч проти місцевого «Ігросервісу» буде непростою для «Оболоні» розуміли всі. Брати в Криму очки дуже важко. А особливо ще тоді, коли на шальках терезів стоїть головне завдання чемпіонату і закулісні ігри набувають вирішального значення.

Брати в Криму очки дуже важко. А особливо ще тоді, коли на шальках терезів стоїть головне завдання чемпіонату і закулісні ігри набувають вирішального значення.

Тому ніхто не тішився тим, що кияни в першому колі на власному полі просто розгромили суперника з рахунком 5:1, тепер мала бути зовсім інша гра. Тим паче, що й наша команда останнім часом не демонструє феєричний футбол, а просто-таки «на жилах» здобуває так необхідні турнірні очки.

Розповідати про гру у першій половині особливо нічого. Складалося враження, що обом колективам мало що потрібно було в цьому матчі. Швидкості на полі були нижче середніх, м’яч подеколи ледве долітав після передач партнерів. Гострі моменти? Таких практично не було. Зате було кілька напівмоментів, котрі можна було порахувати на руках. Але ж «напівмомент» на табло не повісиш, в протокол не запишеш. Тому нулі до перерви можна вважати закономірними.

А ось після відпочинку розпочалося найцікавіше. Отримавши прочухана від в.о.головного тренера Ігоря Артимовича, кияни суттєво додали в активності. І як результат, дуже швидко забили. Євген Кармаліта подав зліва зі штрафного, а Костянтин Коваленко, на мить випередивши голкіпера, головою переправив м’яч у сітку воріт. Ось як про цей епізод пише офіційний сайт «Ігросервісу» (подаємо мовою оригіналу): «Чего стоит только эпизод, после которого мяч побывал в сетке ворот южан, но арбитр матча Вадим Нестеренко совершенно справедливо не засчитал его, так как было нападение на вратаря».

Вибачте, панове, але ви мабуть не дивилися гру. Мені ж разів десять вдалося переглянути відеозапис цього моменту і може зі стовідсотковою впевненістю констатувати: Коваленко навіть не торкнувся вашого голкіпера!!! Так, він завадив йому піймати м’яч, але зробив це за всіма футбольними канонами. Тільки після дотику об голову київського захисника шкіряний снаряд, черкнувши долоню Єрещенко, влетів у сітку. В той момент ні голкіпер, ні захисники «Ігросервісу» не висловили жодних (!!!) претензій щодо цього епізоду. Вони стояли немов укопані й, нічого не розуміючи, дивилися один на одного. Та й боковий арбітр вважав все правильним, миттєво кинувшись до центру поля. І тільки після кілька секундної паузи головний рефері показав, що було порушення.

Що тут почалося! Гравці обох команд кинулися до Вадима Нестеренка. Одні аби захищати, інші – доводити справедливість. Але донецький арбітр (котрий схоже був заздалегідь готовий аби ось так «правильно» вчинити в подібний момент), показав, що потрібно бити від воріт. Навіть після консультації з боковим асистентом він не змінив свого рішення.

Знаєте, подібні вчинки викликають багато питань і зауважень. Особливо, коли ще знаєш про деякі довкола футбольні речі. Як то, наприклад, дивний приліт на гру до Сімферополя людини, котра має дуже близьке відношення до керівництва ФК «Львів». А ще коли вже після завершення матчу дізнаєшся, що саме в цей час у Добромилі, де проходив матч між ФК «Львовом» та харківським «Геліосом» арбітр зустрічі Володимир Топіха (так саме той, котрий фактично «похоронив» пивоварів у поєдинку з «Динамо-2», організувавши несправедливе вилучення і не отримавши ніякого покарання), призначає два пенальті у ворота гостей. Один на останній хвилині першого тайму (його господарі не забили), другий на п’ятій (!!!) доданій хвилині другого тайму (на цей раз львів’яни не схибили). Факти, безумовно, опосередковані, але той, хто розбирається в підводних течіях українського футболу, чудово розуміє про що це свідчить. Хочеться також, додати, що всі останні матчі львівської команди обслуговують київські арбітри. І як тут не згадати про те, хто є причетним до спонсорування нашої національної команди і хто, напевно ж, очікує від цього не тільки рекламних дивідендів… Що ж, нехай Бог буде їм суддя. Але схоже футбольний Бог вже третій рік підряд не хоче бачити київську «Оболонь» у вищій лізі.

Скажіть мені, що потрібно футболістам, коли їм не зараховують справедливий гол? Залишається тільки одне грати до кінця і забити ще один. Підопічні Ігоря Артемовича продовжили гру. Та забити вони не змогли більше. Хоча моментами старалися і мали нагоди. Натомість пропустили м’яч у власні ворота після чергового стандарту, котрий був призначений за 27-28 метрів від воріт.

А скажіть мені, що робити керівництву клубу, коли ти бачиш, що твою команду відверто «плавлять»? Є два виходи: або знімати команду зі змагань, або ж шукати правди. Перший варіант дуже кардинальний і зважаючи на те, що генеральний спонсор столичної команди - ЗАТ «Оболонь» - вже вклав чималі кошти в будівництво бази, стадіону, кидати все напівдорозі ніхто не хоче. Хіба що чиновники від футболу змусять це зробити. Тому на даний момент вибрано другий шлях. І нехай це візьмуть до уваги керманичі нашого футболу: «Оболонь» грати в закулісні ігри не буде і мовчати також не буде! Тим паче, що кримський матч став вже черговим фактом, котрий свідчить про те, що «Оболонь» «плавлять»…