Мирон Маркевич - у гостях програми "Відверто про футбол"

- Вітаємо вас шановні друзі. В ефірі програма „Відверто про футбол”. Перше телевізійне ток-шоу про футбол представляє торгівельна марка „Оболонь”. Ще у 80-х роках минулого сторіччя харківський „Металіст” зажив собі слави кубкової команди. 88-го року команді підкорився радянський кубок. Після того команда двічі грала у фіналах. Але не вдавалося досягти медалей національної першості. І лише два останніх сезони команда піднімалася на третю сходинку турнірної таблиці чемпіонату Україні потіснивши більш фінансово потужні донецький „Металург” та дніпропетровський „Дніпро”. Сьогодні гостем нашої передачі заслужений тренер України, тренер харківського „Металіста” Мирон Маркевич. Доброго дня.

- Добрий день.

- Пане Мироне, чи реально в чемпіонаті України обійти в турнірній таблиці „Динамо” чи „Шахтар”?

- Напевно це цілком реально, треба тільки сильно цього захотіти. Особисто я не бачу тут нічого неможливого. Хоча, звичайно, зробити це дуже непросто, тому що це все ж таки найсильніші клуби в Україні, в них добре розвинута інфраструктура. Відрив від першого та другого місць вже не такий великий як декілька років назад. Так що є до чого прямувати.

- „Металіст” вже другий рік поспіль виборює бронзу. Чого не вистачає клубу, щоб досягти чогось більшого?

- Я вже сказав про інфраструктуру, фактично тільки зараз щось почали серйозно робити. Адже практично 30-ть років ніхто як слід не займався розвитком клубу. Зараз почали будувати базу, а найголовніше звернули увагу на дитячий футбол. Ну і звичайно майже готовий, вже на три чверті, стадіон. Це по перше, а по друге треба мати можливість рівноцінні заміни. Ви мабуть помітили, що протягом двох років ми майже не міняли склад. Коли на поле постійно виходять одні й ті самі гравці, то з’являється і психологічне і фізичне виснаження... Цим можна пояснити наші поразки від „Зорі”, „Арсеналу”, хоча каноніри в Харкові зіграв хороший футбол.

- Наскільки необхідно збільшити фінансування, щоб „Металіст” міг спробувати обійти „Динамо” та „Шахтар”?

- Зараз у нас бюджет десь 13-14 мільйонів доларів, думаю, нам ще б стільки ж, і можна було б поборотися. Щоб команда була по-справжньому класною, необхідно мати в заявці хоча б 18-ть рівноцінних футболістів. Такий клуб цілком зможе поборотися за перше місце.

- Як би ви могли оцінити свій виступ в розіграші Кубку УЄФА і окремо гру проти „Евертона”?

- Гравці „Евертона” про нас практично нічого не знали, саме тому в нас і вийшла така гра. Потім на матчі в Харкові нам знову таки не вистачило свіжих сил. При рахунку 2:1 я відчув, що необхідно робити заміни. Але такої можливості не було, адже ще в Англії двоє гравців отримали червоні картки. Втім не вважаю, що „Евертон” був сильніший за нас.

- До речі, що ви можете сказати окремо про суддівство в першому матчі?

- Розумієте, якби у нас так судили, то я не знаю щоб із тим арбітром потім було б. Він дійсно робив все можливе, щоб тільки ми програли. Навіть англійці звернули увагу на те, що так судити просто не можна.

- Чи були якісь розмови після гри з головним тренером чи гравцями „Евертона”

- До нас заходив капітан Філ Невілл, подякував за гру, ми ж в свою чергу привітали його команду та побажали успіхів в наступних матчах Кубку УЄФА. Наскільки я знаю і їх тренер також позитивно про нас говорив, тож моральне задоволення ми дістали.

- Чи відчувалася увага іноземних скаутів після цих поєдинків?

- Не хотілося б про це говорити, але ви напевно знаєте, що іде полювання і за Марко Девічем і за Папа Гуйе... Але ми не плануємо продавати своїх гравців і прагнемо зберегти цей склад, принаймні до зими, а там вже будемо дивитися як краще зробити для команди.

- Як ви вважаєте, чи гідний Марко Девіч виступати за збірну України?

- Він став найкращим бомбардиром вищої ліги і тренери збірної напевно звернули на нього увагу. Знаю, що майже на кожному нашому матчі був присутній хтось з представників тренерського штабу першої команди країни. Сам він дуже хоче зіграти за нашу збірну, тож все буде залежати від головного тренера.

- Іде якийсь процес натуралізації?

- Так, клуб цим займається. Сподіваюсь дуже скоро він стане громадянином України та зможе зіграти за збірну.

- Сам Марко Девіч не є чистим нападником...

- Це ми зробили з нього форварда, він грав спочатку в півзахисті, але я бачив, що в нього талант зіграти і в нападі. І в підсумку це рішення себе виправдало.

- Чи не збираєтесь ви натуралізувати Едмара?

- Тут треба щоб цього забажав сам футболіст.

- В нього таке бажання ?

- На цю тему я з ним ще не розмовляв.

- Вам доводилося спілкуватися з нинішнім тренером національної збірної?

- Поки що ні, але розмовляв з його заступниками.

- У вас нема якоїсь образи, адже з команди, яка зайняла третє місце і має достатньо українських футболістів, в збірну не визвали жодного гравця.

- Ще раз повторюся, то є справа тренерського штабу збірної. В них є своє бачення того, як повинна грати їх команда. Не думаю, що повинна бути якась образа.

- Ви це говорите як тренер, а ось як до цього ставляться футболісти? Як вони ставляться до відсутності уваги з боку збірної?

- Ну чому ж немає уваги? Я ж казав, що на наших матчах як правило присутні тренери національної команди. На мій погляд Валяєв би міг підсилити збірну. Коли громадянином України стане Марко Девіч, то і він також нічого не зіпсує.

- А Олександр Рикун?

- Весь матч він не відіграв би, але на один тайм він би знадобився.

- Я вам вдалося владнати ті проблеми, які постійно супроводжували Рикуна?

- Там були не такі вже й великі проблеми як комусь здається. Він нормальний футболіст і людина тож вдалося знайти з ним спільну мову.

- Тож більше говорять про його зловживання?

- Так. Це людська психологія зробити з мухи слона. Звичайно не все йде так як треба, але ми стараємося щоб він постійно був у відповідній формі.

- Чому його не вистачить на два тайми?

- Він футболіст, який грає тільки на атаку. Він вміє віддати вирішальну передачу і навіть став найкращим асистентом в цьому сезоні. Взагалі я за те, щоб коли гравці втрачали м’яч, то намагалися б його повернути. Але він звик грати на своїй позиції і рідко бере участь у відборі. Але в нас є в середині поля три футболіста, які можуть працювати на захист. Тому ми звільнили його від цих функцій. Мені б звичайно хотілося б щоб він на одному рівні грав обидва тайми, але його нажаль на весь матч не вистачає.

- Він людина настрою?

- Так, але ми перед кожною грою намагаємося йому піднімати настрій.

- Чому ніяк не може заграти Трішович?

- Він поки що не знайшов себе, не знаю з чим це пов’язано. Можливо після тренувальних зборів йому буде легше увійти в склад. Але в „Волині” і в „Кривбасі” він грав набагато краще.

- Які ланки „Металіста” потребують підсилення в першу чергу?

- Перш за все нам необхідно знайти українських виконавців, адже їх в нас не так вже й багато. Також треба підсилити лінію атаки. Фомін, нажаль, отримав пошкодження, але я сподіваюсь, що він розпочне готуватися до нового сезону на рівні з усіма гравцями. Хотілося б знайти форварда таранного типу, який міг би допомогти Девічу.

- Наприклад Гуменюка?

- Так. Або Селезньова.

- В цьому напрямку вже є якісь напрацювання?

- Звичайно. Ми в цьому плані працюємо, але поки що я не можу вам надати ніякої інформації.

- Колись ви планували підсилитися Годіним.

- Ми вели з ним переговори, але в підсумки не змогли заявити його за „Металіст”.

- Чи завищені ціни на українських футболістів?

- Так. В кожній команді є декілька непоганих українських виконавців, яких оберігають у зв’язку з лімітом. Тож і ціна на них відповідно вища.

- Скільки приблизно?

- Більше мільйона...

- Чи можливо зараз знайти когось молодого та талановитого?

- Я сам дуже часто дивлюсь матчі команд першої ліги, де гравці найближчі до рівня вищої ліги. Ні хочу нікого образити, але там не дуже багато перспективних гравців. Тож вибір обмежений.

- Перед ти як приїхати до Харкова ви тривалий час не працювали. А коли почали тренувати „Металіст”, то відразу дали певний результат. Важко взагалі було?

- Звичайно, адже ми починали практично з нуля. Команди як такої не було. Але можливо то було і на краще. Так сталося, що ми запрошували футболістів, які нікому не були потрібні. Той же Валяєв, Слюсар, Рикун... Ми сподівалися, що у них буде мотивація довести, що вони ще на щось здатні. І ось після трьох років вони можуть піти практично в будь-яку команду, адже на кожного є свій покупець. Ми з ними зробили серйозний крок вперед. І зараз я задоволений від нашої гри в більшості матчів. І напевно вони так само.

- Яке наступне завдання перед вами ставить керівництво?

- Ми такі вже й великі зарплати платимо на рівні з іншими командами і преміальні у нас на рівні твердого середнячка. Тобто ми в першу чергу намагаємося повністю виконувати те, що записано у них в контрактах. З виплатами ми в ніякому разі не затягуємо і заборгованостей перед гравцями немає. А найголовніше – атмосфера в команді. Ми намагаємося, можливо це і голосно прозвучить, жити як одна родина. Тренери ставляться до футболістів досить толерантно. В нас виступають гравці різних національностей і при цьому всі абсолютно рівні. Всі підтримують одне одного і на полі це дає свій результат.

- Багато хто з тренерів скаржиться на те, що важко працювати з легіонерами. Як ви з цим справляєтесь?

- Не думаю, що це вже така проблема. В першу чергу повинна бути жорстка дисципліна. І ні в якому разі не дивитися на те, звідки гравець приїхав. До всіх треба ставитися однаково, тоді не буде ніяких проблем. Ми сприймаємо футболістів такими як вони є, але намагаємося підводити під наші рамки.

- Чи бувало таке, що ви щось змінювали на прохання гравців?

- Те що вони просять повинно бути записано в контракті.

- Але в побуті може виникати багато питань...

- Це так. І нам доводилося штрафувати Папа Гуйе, Зезе... Едмар уже давно в Україні і встиг адаптуватися. Тим більше дружина в нього з України.

- Може їх всіх одружити тоді?

- Ну, це вже їхня особиста справа. Але проблеми виникали і з нашими гравцями. У зв’язку з цим є система штрафів, не дуже великих до речі. Адже якщо знімати великі суми, то позитиву ніякого не буде.

- Хто в „Металісті” відповідає за селекцію?

- Остаточне рішення звісно приймаю я. А селекцією займається Красніков Євгеній Олексійович.

- Президент цим питанням не займається?

- Ні, в ці справи він абсолютно не втручається.

- Ярославський хоче рости далі?

- Він підвищую свій рівень і рівень клубу так само як і інші. Робить це з великим бажанням.

- У вас непогані досягнення в якості тренера. Чи розглядалася ваша кандидатура на посаду наставника національної збірної?

- Після того як Олег Блохін залишив збірну у мене був контракт з „Металістом”. Тож поспішати у цьому питанні не варто. Кожен тренер звичайно хоче працювати з головною командою країни. Зараз необхідно допомогти тренерському штабу збірної роботою в клубі, щоб їм було з кого вибирати.

- Але у вас була розмова з представниками ФФУ?

- Ні.

- Наразі 17-й чемпіонат України завершився, що ви з нього винесли?

- Враховуючи нашу гру, ми втратили турнірні очки, які повинні були здобувати. З цього приводу трішки прикро, адже всю дистанцію ми пройшли майже рівно. Деякі матчі ми провалили і допускати таке в майбутньому не хотілося б. Звичайно ми розуміємо, що у футболі можна програти у будь-який момент. Також ми зрозуміли, що можна рухатися вперед і це треба робити. Звісно за умови, що в міжсезоння вдасться трохи підсилитися.

- Що вас в цьому сезоні найбільше здивувало?

- Було зрозуміло, що „Закарпаття” вилетить, теж саме сталося і з „Нафтовиком”, який все ж таки продемонстрував ряд непоганих матчів. Десь їм не вистачило досвіду, десь простого фарту. Неприємно здивував „Кривбас”. А там і непогана команда, тренер, мені також довелося там працювати, місто також футбольне. Але постійна невизначеність з фінансовим забезпеченням не дає команді прогресувати.

- Чому на ваш погляд в нас постійно є команди з фінансовими проблемами?

- Мені важко сказати. Але футбол це дуже великі гроші і тим хто вирішить розвивати команду, той же „Кривбас”, має дуже любити цю гру. Адже те що ти віддаєш, воно не повертається.

- При цьому є певний ризик, адже не завжди вкладаючи гроші в команду можна отримати результат.

- Так, тож треба перед тим як займатися футболом добре все обміркувати.

- На Інтернет сайті UA-Футбол відвідувачі можуть поставити запитання для нашої програми. Для кожного випуску ми обираємо одне найбільш цікаве та найбільш актуальне. Цього разу ми хочемо запитати у вас, Мироне Богдановичу, як ви ставитесь до ліміту на легіонерів? Чи вважаєте ви, що напередодні Чемпіонату світу-2010 на Чемпіонатом Європи-2012 цей ліміт треба посилити?

- Чесно кажучи я від цієї ідеї не в захваті. Все ж таки ми тренери відповідаємо за результат. До того ж зараз дуже важко взяти в команду українського футболіста який може грати на високому рівні. „Динамо” та „Шахтар” мають можливість викупити гравця мільйонів за п’ять. Ми ж такої можливості немає. Ми звісно намагаємося підтягувати до необхідного рівня молодих виконавців, але це не так просто. Не знаю наскільки треба підсилювати ліміт, але для збірної це, мабуть, буде добре. Але не для нас, особливо за умови виступу в євро кубках, навіть незважаючи на те, що там ліміт не діє. Адже на матчі чемпіонату буде виходити дещо інший склад.

- Колись ви з „Карпатами” двічі за сезон вигравали у „Динамо” і здобували в підсумки бронзу. Зараз ви також зайняли третє місце і один раз виграли у киян і один раз звели матч внічию. Які з цих перемог для вас приємніші?

- Важко порівнювати. Тоді це була більш сильна команда, але там в них був паралельно ще й матч з „Баварією”. Зараз же, наскільки я розумію, в „Динамо” йде перебудова. В складі з’являється багато молоді, відраховують з команди тих, хто вже нічим не допоможе. На все потрібен час.

- Юрія Сьоміна запросили на перспективу, чи будуть вимагати результат вже зараз?

- Сподіваюсь, що на перспективу. Адже прямо зараз він результат не дасть. В першу чергу в матчах Ліги чемпіонів.

- Чи не вважаєте ви, що зараз молодим тренерам бракує освіти?

- Це дійсно так. За часи СРСР була дуже потужна тренерська школа, де навчали протягом двох років. Ми ходили туди щодня, було мінімум три пари, з нами займалися серйозні викладачі. Допомагали вчитися і такі спеціалісти як Качалін, Бєсков... До того ж ми їздили на стажування.

- За чиєю роботою вам зараз приємно спостерігати?

- Непогано працюють в Запорожжі Чанцев та Вернидуб, з них вийдуть хороші спеціалісти. Нажаль просто немає можливості проявити себе в Олега Тарана.

- Чому, на ваш погляд, ніхто з молодих тренерів не може досягти успіхів як представники старої гвардії? Навіть Микола Павлов, який довгий час не працював, повернувся до тренерської діяльності і відразу почав давати результат.

- Можливо треба потроху набувати досвід і починати працювати з низів. Не можна відразу взяти команду вищої ліги і почати здобувати трофеї, так не буває. До речі, я хотів би запропонувати проводити семінари і для власників клубів. Щоб вони побачили як поводять себе їх колеги в Англії, Німеччині... Не можна щоб власник клубу починав втручатися в роботу тренера, якщо таке починається, то краще йти з такої команди.

- Ви знайомі з такими проблемами? За вас колись називали склад на гру?

- Не хочу про це зараз говорити та згадувати минуле. Головне, що зараз все йде нормально за що я дуже вдячний Ярославському.

- Розмови про цікаві події, проблеми українського футболу ми обов’язково продовжимо у наступному випуску програми „Відверто про футбол”, а зараз ми дякуємо Мирону Богдановичу за те, що завітав до нас у студію. На все добре. До наступної зустрічі наступного понеділка.

Від редакції. Як і було анонсовано за кілька днів до ефіру, читач, чиє питання прозвучало під час програми “Відверто про футбол”, отримує призи від компанії “Оболонь”. Тому, із задоволенням вітаємо київського читача, що спілкується на сторінках UA-Футбол під логіном Pashik, бо саме його питання було відібране ведучими програми та адресоване Мирону Богдановичу.

У найближчий час Pashik (Киев) зможе забрати свої призи у редакції UA-Футбол.

А інших читачів нашого інтернет-видання інформуємо, що вже наприкінці тижня з’явиться анонс чергової програми “Відверто про футбол”, у коментарях до якого кожен буде мати чудову нагоду задати своє питання наступному гостю студії та, у свою чергу, виграти призи від компанії “Оболонь”.